Корекційна робота

Ігри та вправи для роботи

з гіперактивними учнями

Ігрові хвилинки  для гіперактивних учнів.

1.     Гра «Дерева в лісі» (молодші школярі, підлітки).

Лунає музика. Психолог: - Ви готові перевтілитися? Зараз ми будемо деревами. Станьте один за одним.                                                                                                                                                          У лісі світить сонечко, і всі дерева тягнуть до нього своє листячко. Високо тягнуться, щоб кожний листок зігрівся. Пальчики-листочки танцюють під сонечком. Повіяв сильний вітер і почав розгойдувати дерева в різні боки… Але міцно тримаються коренями дерева, стоять і лише розгойдуються… Вітер приніс дощові хмаринки – і дерева відчули перші краплі дощу. Доторкнися своїми пальцями до спини того, хто стоїть попереду тебе. Дощик почав стукати сильніше… І дерева почали жаліти одна одного. Пестити, захищати від сильних ударів дощу.. але ось знову з’явилося сонечко, дерева зраділи, струсили із себе зайві краплі дощу й залишили тільки необхідну вологу. Відчули свіжість, бадьорість і впевненість.

2.      Гра «Помічники» (молодші школярі).

А зараз пограємо в помічники, трохи попрацюємо на присадибній ділянці, допоможемо бабусі й дідусеві. Приготувалися!                                                                                                                                                                                                         

Бабуся випрала білизну, а викрутити її не може, допоможіть їй: міцно тримай її в кулачках. Викручуй сильніше, ще сильніше… А тепер струсни й повісь на мотузку. Якщо підвестися на носочки, то дістанеш. Ще трішки. Ну ось, із білизною впоралися.

Допоможімо й дідусеві. Він посипає дорогу піском. Бери пісок у руки й рівномірно посипай землю навколо себе. А щоб пісок лежав щільно, потупай ніжками. Сильніше, ще сильніше!

Ну ось, залишилося порубати дрова. Підносимо сокиру високо, розмахнулися й різко опускаємо її просто на колоду. Ох, так! Ще раз підносимо. Ох, чудово! Допомагай голосом, розмахнися, сильніше! Ох, ще раз! Ох… Усе!

А тепер погріємося на сонечку. Відчули тепло у всьому тілі…

3.     Гра «Побутові механізми».

На клаптиках паперу учні пишуть назви різних побутових приладів (кавомолка, праска, швейна машинка, холодильник, радіоприймач) і складають записки у «шапку». Після цього учні діляться на команди (5-8 осіб), і посланець із кожної команди дістає з «шапки» назву якогось побутового приладу. Команди радяться, як їм показати дію приладів, роботу їхніх механізмів. Учні домовляються, хто буде певною частиною механізму і як їм доведеться взаємодіяти під час «роботи» побутового приладу. Потім команди по черзі показують «роботу», а глядачі відгадують, що це за прилад.

4.     Масаж-поплескування.

Мета: зняти нервове напруження.

Учні розбиваються на пари і діляться на перші-другі номери. Перші номери мають повернутися спиною до других номерів. А другі номери м’яко постукують пальцями по спині свого партнера.починають таке поплескування від плечей  і поступово переходять по всій спині до поперека. Постукувати то правою, то лівою рукою (2 хв).  Потім учні міняються ролями.

5.Гра «Один одного».

Мета: навчити дітей контактувати і взаємодіяти між собою.

-          Зараз ви пограєте в дуже цікаву гру, під час якої все слід робити дуже швидко. Ви покажете мені, наскільки уважно ви мене слухаєте і наскільки швидко можете зробити те, що я вам скажу. Зараз у вас 5-6 секунд, щоб обрати собі партнера і швидко потиснути йому руку. А тепер я говоритиму вам, якими частинами тіла вам потрібно швидко «привітатися» один з одним: 1) права рука до правої руки!

2) ніс до носа! 3) спина до спини! А тепер  запам’ятайте: щоразу, коли я скажу: «один до одного», вам потрібно буде швидко знайти собі нового партнера і потиснути йому руку. Після цього я знову називатиму частини тіла, якими ви повинні доторкнутися один до одного. Отже: - один до одного! Вухо до вуха! Лікоть до ліктя! П’ятка до п’ятки!

- Один до одного! Коліно до коліна! Ліва рука до лівої руки! Чоло до чола!

- Один до одного!  Правий носок до правого носка! Великий палець до великого пальця! Щічка до щічки!

- Один до одного! Підборіддя до підборіддя! Долоня до долоні!

6.  6. Гра «Малюнок на спині».

Мета: сприяти розвитку точності сприйняття.

Учні розбиваються на групи по 6 осіб у кожній. Потім всі разом утворюють гігантську зірку. Кожна група має стати  одним із променів цієї зірки. Для цього учні сідають на підлогу в один ряд, один за одним, повернувшись спиною до психолога. Далі психолог кличе кожного з дітей і каже на вушко, що потрібно буде намалювати на спині того, хто сидить перед ним. Друга дитина в ряді спробує своєю спиною прочитати малюнок і намалювати те саме на спині того, хто  сидить перед нею, і так далі. Коли малюнок дійде до вершини променя, дитина має швидко підбігти до психолога й прошепотіти на вухо, який це був малюнок. Для малювання використовувати тільки вказівний палець. Після кожного раунду дитина, яка сидить на вершині променю, пересідає вперед.

7. Гра «Розмова з руками».

Мета: навчити дітей контролювати свої дії.

Обвести на аркуші паперу силует долоні. Потім пропонують дитині оживити долоньки – намалювати їм очі, ротик, розфарбувати кольоровими олівцями пальчики. Після цього можна почати бесіду з руками. Запитайте: «Хто ви, як вас звуть?», «Що ви любите робити?», «Що не любите?», «Як ви?». Якщо дитина не хоче розмовляти, проговоріть діалог самі. При цьому важливо наголосити, що руки гарні, вони багато вміють робити, але іноді не слухаються свого господаря. Гру потрібно закінчити домовленістю між руками і їхнім господарем. Нехай руки пообіцяють, що впродовж 2-3 днів вони робитимуть тільки хороше: майструватимуть, вітатимуться, гратимуться, нікого не скривдять. Якщо дитина погодиться на такі умови, то через деякий час необхідно знову погратися в цю гру й укласти договір на більший термін, похваливши слухняні руки та їхнього господаря.

8. Гра «Ласкаві лапки».

Мета: зняти нервове напруження,розвиває чуттєве сприйняття.

Дорослий кладе на стіл 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату. Дитині пропонують  оголити руку по лікоть. Педагог пояснює їй, що по її руці ходитиме тваринка і торкатиметься ласкавими лапками. Треба із заплющеними очима вгадати, яка тваринка торкалася руки,- відгадати предмет. Дотики мають бути приємними.

Варіанти гри: тваринка торкається щоки, коліна, долоні. Можна помінятися з дитиною ролями.

9. Гра «Кричалки-шепотілки-мовчанки».

Мета: заспокоїти збуджених дітей.

З різнобарвного картону треба зробити 3 силуети долоні: червоний, жовтий, синій. Це – сигнали. Коли дорослий підносить червону долоню («кричалку»), можна бігати, кричати; жовту долоню («шепотілку»),  можна тихо пересуватися і шепотіти; синю долоню («мовчанку») – діти повинні завмерти на місці або лягти на підлогу і не ворушитися. Закінчувати гру слід «мовчанкою».

10. Гра «Гамір».

Мета: розвиток уваги.

Один з учасників (за бажанням) стає ведучим і виходить за двері. Група вибирає якусь фразу або рядок з відомої усім пісні. Кожному учаснику дістається одне слово. Потім входить ведучий – і гравці в один голос повторюють кожний своє слово. Ведучий має здогадатися, що це за пісня.

11. Гра «Мінялки».

Мета: розвиток комунікативних навичок.

Учасники сідають в коло. Обирають ведучого, який підводиться і виносить свій стілець за коло. Стільців стає на один менше, ніж гравців. Далі ведучий каже: «Міняються ті, в кого…(світле волосся, годинник тощо). Ті, які мають названу ознаку, повинні швидко підвестися і помінятися місцями. У цей час ведучий намагається зайняти вільне місце. Учасник гри, який залишився без стільця, стає ведучим.

Література:

1.      Психолог,№18,2005.-с.11-12.

2.      Робота психолога з педколективом.-с.106-107